Був Іван, мав собі коняку. Став гнати її через місто, а коняка стала кидати себе, значить свій потреб робити. А він взяв та й гроші туди натикав. Іде жид, а
Іван каже: — Але дивіться, люди, мій кінь грішми сипе! Прийшов жид до Івана:
— Але Іваноньку, що вам дати за того коня?
— Та що дати, двісті рублів давай. Дав жид ему двісті рублів.
— Але, Іванку, що він їсть?
— Та що ему даси, — каже, — на ніч коробку каміняк. Не приходь до него три дні, тобі стільки грошей насипе, що ти дверей не відчиниш. Жидяка завів коня, поставив дві коробки каміняк коневі на ніч. Щось не заглядав зо два дні до того коня. Той бідний коняка здох, аж ногами двері підпер. Жид до коня, дверей не може відчинити, бо там той кінь лежить. Він прийшов додому і каже жінці:
(
Читать дальше
)